• Casino онлайн
• Печерні люди ігри

AC IV Black Flag - Freedom Cry - отзывы геймеров via tsetse

З відомим російським опозиційним публіцистом, письменником-сатириком, громадським діячем Віктором Шендеровичем ми зустрілися у Львові під час презентації проекту «Лец. ХХ століття», в рамках якого на вулиці Словацького, 6, була відкрита меморіальна таблиця поету, філософу, письменнику-сатирику і найкращому афористу XX століття Станіславу Єжи Лецу.

Adam and Eve - грати Адам і Єва онлайн - onlygames.io

Перед розмовою дарую Віктору Анатолійовичу свіжий випуск «Високого Замку». З цього і почалася наша розмова.— Це як у кіно, — каже мій співрозмовник. ЗМІ мають справи з крупним, у крайньому разі, зі середнім планом. Російський народ цього не розуміє, і не дають змоги йому це пояснити. На першій шпальті стаття про автокефалію українського православ’я. На крупному плані відокремлення церкви — це новина, а на загальному плані ніякої новини немає: йде процесс розпаду імперії. Імперії завжди розпадаються, а у ХХІ столітті просто нежиттєздатні…— Тільки Путін цього ніяк не може второпати…— Не тільки Путін. Пояснити, що в ХХІ столітті перемагає той, у кого Силіконова долина.

Віктор Шендерович затримує погляд на цій статті і каже: «Настав час різати московську пуповину». Елітою Росії мав би бути Павло Дуров, саме такі люди мають диктувати світу правила гри. А він тішиться, що встиг вчасно втекти з Росії, і що його зараз не можуть арештувати. Нація, якщо вона не хвора на голову і не прагне у минуле, мала би сказати: «О! Країна, в якій еліта — Кадиров, Сєчін, Путін, оці всі двієчники, негідники і вбивці, приречена.

І річ навіть не у моральній площині питання, це зрозуміло. Якщо в Криму йшлося про захист прав російськомовних, то для цього у ХХІ столітті не треба окуповувати територію.

Crafting and Building – Додатки в Google Play

Для цього достатньо було дипломатичних, зовнішньоекономічних важелів впливу. Росія згадує про права російськомовних лише в одному випадку — заради задоволення імперських амбіцій.

І про це зазвичай згадують, коли треба підкачати рейтинг. Перший, до речі, тему Севастополя, як міста російської слави, підняв Юрій Лужков у 1997 році, коли йому захотілося у президенти.   Коли йому треба було вийти за рамки іміджу господарника і стати політиком,згадав про Крим.  

Коли тема президентства стала неактуальною, про Крим забули. Правила гри у світі змінилися, а Росія намагається грати за старими правилами, намагається грати в шахи за дошкою, за якою на іншому боці вже ніхто не сидить.

До якої міри Путіна хвилюють права росіян, видно по Туркменистану, де за сіру схему поставок газу 400 тисяч росіян були віддані туркмен-баші в азіатське рабство. Як казав Талейран, «це більше, ніж злочин, це помилка». Хтось після анексії Криму сказав, що з точки зору XVIII-ХІХ ст. Якщо маєте на увазі історичну генетику, то як метафору це можна прийняти. Наполягаючи на своєму імперському статусі, Росія намагається догнати навіть не потяг, який давно пішов, а привид цього потяга…— Чому ця імперська хвороба загострилась саме зараз? Останніх комуністів Сталін розстріляв ще у 30-х роках. Путін би вважався успішним політиком, бо завоював кавалок землі, збільшив територію: народу більше — грошей більше. Але щодо генів, то, наприклад, сьогоднішня російська еміграція на Заході — одна з найбільш успішних.

Uahttps//

Після розвалу Радянського Союзу здавалось, що повернення до старого вже не буде.— На початку 90-х був короткий період, коли ми вийшли з імперської парадигми. На початку 40-х повернулися царські ордени, царська форма, ігри з церквою. Вони зрозуміли, що Сталін, після Леніна і комісарів, повернув імперську ідею. Це свідчить, що і мізки населення залишились у XVIII-ХІХ ст.— Тобто проблема Росії — архаїчність…— Звичайно, це архаїка.— Ця архаїчність від браку освіченості чи у генах? Це переважно просунуті талановиті люди з почуттям власної гідності. Тобто з генетикою все нормально…— Російські емігранти у своїй більшості при цьому чомусь також голосували за Путіна на останніх виборах президента Росії? Людина народжується голою з порожньою головою, що туди покладуть, те там і буде. Сталін почав виголошувати тости за великий російський народ. — Це не має ніякого відношення до генів.— Маю на увазі, що вони також заражені імперською хворобою? Людина на Брайтоні чи у Сіетлі дивиться по телевізору Кисельова чи Соловйова (— Авт.). Якби при народженні в нас можна було б, як через флешку, закласти у мізки досвід людства, то усі б були як Сократ чи де Монтень. А в Росії за 18 років виросло покоління, яке нічого не знає, окрім Путіна. Зробити з нормальної людини вбивцю — три секунди, це лише питання якісної пропаганди. Було прийнято вітатися — вітався, стало можна вбити — вбив.— Але ж не всі люди це робили…— Не всі, але багато хто. Пам’ятаєте знамениту фотографію у нацистській Німеччині, коли усі тримають руку «Хайль», а один стоїть, склавши руки на грудях. Маси живуть відповідно до норми, рекомендованої для нинішнього дня. Я не можу не відчувати вдячності до Табакова за те, що він свого часу для мене зробив.

У чому справжній жах Голокосту — вбивати тебе буде твій сусід, який ще вчора брав у тебе сіль, а ти залишав з ним свою дитину…Що змінилося? Випадає з норми меншість, причому як в один, так і в другий бік. Не можу не відчувати вдячності до Юнни Моріц (радянська російська поетеса) чи Олексія Баталова (радянський російський актор) за все, що вони зробили для нас…— Скажіть, а ви би так само відчували вдячність, якби ці жахливі слова сказали на адресу євреїв?